Міфи та факти про хворобу Лайма.

Коли батьки чують слово «кліщ», вони тут же згадують інші чотири літери: «Лайм». Пошук в інтернеті послужливо та яскраво описує бореліоз або хворобу Лайма, навіть підказує, що в неї є хронічна форма. І це – одна з поширених хибних думок щодо хвороби Лайма, котрі спростовують фахівці Американської Академії педіатрії.

Хронічна хвороба Лайма – такого діагнозу в медицині немає.

Є деякі пацієнти (та й лікарі, на жаль, теж), котрі пов’язують хронічну хворобу Лайма й синдроми хронічного болю, втоми. Насправді, збудники Лайма (бореліоз), спірохети, після курсу адекватної антибіотикотерапії повністю гинуть. А для почуття втоми і проблем зі здоров’ям, існує маса інших причин – вважає доктор медицини Юджин Шапіро (Eugene D. Shapiro), експерт із хвороби Лайма.

Тест на бореліоз не обов’язковий.

Якщо вас або вашу дитину вкусив кліщ, немає жодної необхідності терміново обстежуватися лабораторно на предмет зараження хворобою Лайма. Щоби запідозрити бореліоз, слід звертати увагу на появу в області укусу кільцевої еритеми шириною понад 5 см на 7–14 день. Зазвичай, пляма має суцільне забарвлення, іноді – з проміжками просвітління. Інші ознаки: набряки суглобів, парез м’язів одного боку обличчя. Таких ознак достатньо, щоби почати терапію бореліозу. За запевненням Ю. Шапіро, лікування антибіотиками дуже ефективне, ускладнення рідкісні, а висип, якщо його ігнорувати, буде зберігатися кілька тижнів.

 Синдром Лайма після лікування.

 У невеликого числа дітей, після лікування від хвороби Лайма, з’являються втома, біль у суглобах і м’язах. Це називається синдромом хвороби Лайма після лікування. AAP стверджує, що посилення антибіотикотерапії таким пацієнтам не буде ефективним. Такі симптоми проходять самі собою, іноді – протягом декількох місяців.

Лайм без кліща не буває.

 Існує серйозна ймовірність хибнопозитивних результатів тесту на хворобу Лайма. Тому AAP не рекомендує проводити лабораторні обстеження чи пробні курси антибіотикотерапії тим дітям, у яких єдиними симптомами є втома й біль у суглобах. Або якщо ніхто не бачив кліща, котрий вкусив дитину.

Тест кліщам не потрібен.

 AAP не рекомендує перевіряти кліщів на хворобу Лайма. Постарайтеся акуратно витягнути комаху й уважно огляньте її: можливо, вона не належить до переносників інфекції. Або помістіть кліща в поліетиленовий пакет і покажіть фахівцеві на предмет оцінки ризику перенесення бореліозу.

 Не всі кліщі переносять Лайма.

 Типовими переносниками бореліозу є, так звані, чорноногі кліщі (Ixodes scapularis). Як вони виглядають – дивіться на картинці нижче.

Підсумовуючи, не варто вважати кожну вкушену кліщем дитину, такою, що заразилася хворобою Лайма. Потрібно акуратно видалити комаху й поспостерігати за здоров’ям пацієнта. Якщо за 14 днів стан не погіршується, немає висипу, лихоманки й болю в суглобах – усе добре, зараження не було.

У разі появи висипу, парезу лицьового нерва і/або набряку суглобів у людини, котру нещодавно вкусив кліщ, їй варто провести повноцінний курс лікування бореліозу.

 На основі інформації Американскої академії педіатрії

https://www.aappublications.org/news/2017/11/13/PPLyme111417

РМОМЦТК